Мої батьки. Традиції у моїй родині (Позакласний захід)

Мета: формувати провідну національну цінність — родинність; вияв­ляти позитивний досвід сімейного виховання; обговорити проблеми вихо­вання, звернені до джерел народної педагогіки. Виховувати любов і повагу до батька і матері; чуйність, доброту милосердя. Навчити дітей поважати життєвий досвід старших членів родини, прислухатися до їхніх порад, допомагати їм. Відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції.

«Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було та щоб

                                                                                довголітнім був ти на землі».

 (З Біблії.)

Хід уроку

(Звучить пісня «Батько і мати».)

Вчитель.                       Батьки і діти. Діти і батьки!

                                        Нерозділиме і довічне коло.

                                        Ми засіваємо житейське поле

                                        І не на день майбутній — на віки!  

                                                                                (Борис Олійник.)

Майже три з половиною тисячі років тому на кам'яних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Синай, було висічено слова: «Ша­нуй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім був ти на землі». Саме ці слова я взяла епіграфом до нашої класної години, тема якої — «Мої батьки. Традиції у моїй родині.».

Шанування батьків — один із найсвятіших обов'язків людини і несплачених боргів дітей. Батьки роблять усе для того, щоб ви зростали здоро­вими, хочуть, щоб ви вчилися, були добрими, веселими, працелюбними, а найголовніше — щоб ви були щасливими.

Ви з дитинства звикли до батьківських заборон і, може, тільки тепер зрозуміли, що вони хочуть цим уберегти вас від різних небезпек, про які знають краще за вас, оскільки мають життєвий досвід.

•Які вони — світ дітей і світ батьків?

•3 якими проблемами зустрічаються діти та батьки?

•Які емоції щодня переживають діти і батьки?

Спробуємо відповісти на ці запитання, працюючи в групах:

І група — діти у своєму світі дитинства;

II група — діти, які на деякий час побувають в уявному світі батьків.

Ваше завдання: ось на цих кольорових пелюстках написати, з чого скла­дається світ дитини (І група) і світ дорослих (II група). Можливо, колір під­штовхне вас до написання почуттів, емоцій чи, можливо, проблем, які вас переповнюють, турбують.

(Діти отримують різнокольорові пелюстки в конвертах і працюють 2—3 хв. Звучить тиха музика.)

Вчитель. Погляньте, як багато спільного у світі дітей та дорослих. Ми переживаємо однакові почуття, стикаємося з однаковими проблемами.

Від народження дитини до кінця свого життя батьки турбуються про долю дітей.

Мама не тільки береже дітей, вона навчає їх усього: охайності, працьо­витості.

Батько — захисник роду, годувальник сім'ї.

Часто діти не задумуються, що іноді батькам буває важко і їм також по­трібні допомога і підтримка. Іноді й батьки ставлять надто високі вимоги до своїх дітей.

Тому на нашій годині спілкування я пропоную побудувати спільний дім розуміння, дружби, взаємоповаги, підтримки.

Перший крок ми уже зробили: побачили, що маємо багато позитивних уявлень, емоцій про самих себе.

Наступним кроком у будівництві спільного будинку буде закладання фундаменту.

Пропоную вам узяти участь у конкурсі, який має назву «Народна мудрість». Кожна правильна відповідь буде цеглинкою у зведенні фун­даменту.

Я починаю, а ви продовжуєте:

•Яке дерево, такі в нього квіточки, які батьки, такі... (їхні діточки.)

•Який корінь, такий одросток, які самі, такі й ... (Сини.)

•Який кущ, така й калина, яка мати, така й ... (Дитина.)

•Який дуб, такий тин, який батько, такий ... (Син.)

•Як під сонцем квітам, так з матір'ю ... (Дітям.)

•Як мати рідненька, то й сорочка ... (Біленька.)

•Нема того краму, щоб ... (Купити маму.)

•Мати однією рукою б'є, а другою ... (Гладить.)

•Мене мати цілий рік дурила, казала, що буде бити, та й ... (Не била.)

(За кожну правильну відповідь діти отримують фішки.)

Вчитель. Але який це будинок, якщо в ньому відсутні стіни? Ми їх зараз зведемо, адже це будинок щастя та добра, і стіни в ньому мають бути міцними.

Наш конкурс має назву «Відкритий мікрофон». У вас на столі лежать постери. Кожен з вас може написати слова вдячності своїм батькам. Вихо­дите до мікрофона, зачитуєте, і цеглинка за цеглинкою зводите наш буди­нок. А розпочати можна так: «Я люблю своїх батьків...», «Я поважаю своїх батьків...», «Найбільше я ціную у своїх батьках...».

(Діти працюють, потім зачитують написане.)

Вчитель. Готуючись до сьогоднішньої класної години, я попро­хала принести фото вашої сім'ї. І ось перед нами ціла галерея фоторозповідей про кожну родину. Дивлячись на фотокартки, можна розповісти про ваших тат і мам, братиків і сестричок, бабусь та дідусів, про сімейні тради­ції і захоплення.

(Діти розповідають про сімейні традиції. За розповідь учень отримує фішку.)

А чи добре ви знаєте своїх близьких? Давайте переконаємося у цьому.

(Вчитель звертається до дітей із запитаннями.)

•Чи велика твоя родина?

•Якого кольору очі у твоєї мами?

•Яка улюблена страва тата?

•Яка найулюбленіша квітка твоєї мами?

•Який журнал любить читати тато?

•У який клас ходить твій братик (сестричка)?

•Скільки років твоєму татові?

•Який улюблений предмет у школі був у твоєї мами?

•Яку страву найкраще готує твоя бабуся?

•Коли одружилися твої батьки?

•Де працював твій дідусь?

(Вчитель звіряє відповіді дітей з відповідями батьків (інформація трималася у таємниці). За правильні відповіді дитина отримує фішку.)

Вчитель. Я переконалася, що ви добре знаєте своїх близьких, тому в нашому будинку уже з'явилося віконечко, через яке тепле весняне сонеч­ко буде нас зігрівати. Наш будинок буде мати двері, відчинені для добра, щастя, любові та злагоди.

А дах ми зведемо, заспівавши разом пісню.

(Учні разом із батьками виконують пісню.)

Підсумок

Вчитель. Гарний у нас вийшов будинок, міцний. Будинок, який бу­дують наші батьки, щоб він перейшов у спадок дітям, онукам.

Давайте пригадаємо, якими мають бути стосунки в родині, щоб образ сімейного будинку був теплим, яскравим, рідним?

(Відповіді учнів.)

Вчитель. Шановні колеги, дорогі діти!

Хай же будуть ваші руки сильними, а душі — зрячими.

Хай поруч із матір'ю завжди йтиме батько.

Хай кожна дитина, яка приходить у цей світ, матиме ці два крила не за­для того, аби літати, а щоб упевнено ходити по землі.

І нехай над нами завжди лагідно світить тепле сонечко.

Фішки, які ви сьогодні отримали, будуть сонечками на нашому класному куточку. А на завершення я хочу подарувати усім «Наказ дітям» В.Сухомлинського (див. додаток).

Додаток

«Наказ дітям»

«Батько й мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, проблем. Усе, що тобі дають батько й мати — це їхня праця, піт, утома. Умій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері й батька — твоя працьовитість, любов до науки, повага до стар­ших. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною — це велике горе для твоїх батьків. По-справжньому любити їх — означає приносити в дім мир і спокій. Твоя сім'я — це не тільки батько й мати. Це й ви, діти. Це твоя по­ведінка, твої вчинки. Запитуй у батька і матері дозволу на те, чого без них робити не можна або ж безтактно. Справжня свобода сина й дочки — бути слухняними дітьми.

Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти, говорить україн­ська народна мудрість. Старість — невідворотна, смерть — невловима, пе­ред цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих. Бути хорошими дітьми — означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоїми поганими вчинками. Вмій віддячувати батькам. Близько приймай до серця найважчі душевні муки батька й матері. їхня хвороба — твоє горе, їхні невдачі, неприємності на роботі — твоя біда. Вмій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби твоїм батькам приносять не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки.

Будь гідним своїх батьків!».

В. О. Сухомлинський